Різноманітні прикраси для сучасної жінки є невід’ємною частиною її гардеробу. Адже саме прикраси роблять українську дівчину, жінку, неповторною і чарівною.
Мотиви традиційних прикрас дістались нам від предків. В ці узори та елементи вони вкладали глибокий сакральний та обереговий зміст. Ще за часів трипільської культури наші пращури носили прикраси, декорували свій одяг вишивкою, аплікаціями, розписом.
Протягом багатьох століть прикраси до одягу змінювались та вдосконалювались народними майстрами. Наприкінці 19 та початку 20 століть серед українок остаточно сформувались найбільш поширені традиційні прикраси: шийні та нагрудні вироби (намисто, салба, дукач, пацьорки, дукати, згарда, ґердани, силянки та інші) також вушні прикраси.
Далі про традиційні прикраси українок розповімо більш докладно.
Коралі — це намисто з коралів. Мабуть, один із найвідоміших елементів традиційного українського костюма. Корали привозилися з Італії у вигляді намистин або шматочків, продавалися поштучно або на вагу. У намисто їх збирали власноруч. Іноді коралові намистини перенизували металевими рифами. Носили таку прикрасу у декілька ниток.
Пацьорки — намисто з розписним венеціанським склом. Дівчата їх носили однією ниткою у комплекті з іншими прикрасами. На початку 19 століття вони були популярними на Гуцульщині (Західна Україна), але згодом мода на пацьорки поширилася і на Правобережжя.
Баламути — прикраси з перламутру молочного відтінку. Вони були популярні у 19-початку 20 століття, хоч і коштували чимало. Поширення набули насамперед на південному заході України. Найчастіше баламути одягали на весілля.
Українські прикраси з бісеру
Прикраси з бісеру поширюються упродовж 19 та першої половини 20 століття. Вважається, що ця мода прийшла із Західної Європи, хоча практика декорування кольоровими намистинами одягу та прикрас відома ще з часів Київської Русі.
Бісер, стеклярус та готові вироби привозилися з Богемії, але, незважаючи на західний вплив, прикраси мають виражений український самобутній стиль.
Ґердан — шийна прикраса у вигляді смуги з кількох рядів бісеру. Смуги з’єднувалися спереду по центру під прямим кутом, іноді кут прикрашали монетою. Повсякденні робилися тонкими й простими, а для особливих подій — ширші та зі складним візерунком. Зараз вони довгі та з бахромою знизу.
Криза (кривулька) – прикраса-комір, яка плавно лягає на груди, плечі, а іноді і на спину. У ширину вона могла бути приблизно 20 см і складалася зі складної контрастної композиції. Трималася ззаду на петлях чи ґудзиках. Кризи були традиційною окрасою насамперед у лемків (Закарпатська область України).
Силянка – тонка смужка із бісеру, що зав’язується ззаду на шиї. Могла бути дводольна – широка спереду. Назва походить від методу створення. Силяти – нанизувати на нитку. Носили їх під шию, іноді поверх інших намист.
Згарда – традиційна гуцульська прикраса культового значення. Її основу складають мідні литі хрестики, у проміжках між ними розташовуються трубочки або спіральки з латуні або міді. Нанизували на ремінець, шнурок або дротик, від одного до трьох разків. У цій прикрасі гармонійно поєднується язичництво та християнство – хрестики з металу та різні релігійні орнаменти. Велика кількість хрестиків на згарді свідчила про заможність родини.
В нашому магазині на Ваш вибір представлені прикраси з бісеру ручної роботи: намиста, ґердани, джгути, браслети.